В додаток часто нищили звязок і дуже шкодили Армії У. Н. Р. большевицькі аґенти.
У той час, коли Українська армія знаходилась у такому тяжкому стані, населення України, вже покоштувавши пакування большевиків, почало повставати проти окупантів. Маючи на меті знищення ґрупи ворожих військ, що прорвалась на правий беріг Дніпра, в районі Винниця–Бердичів–Житомир–Київ, і користаючи з повстань, що почалися на тилах цієї ґрули ворожих військ, вище командування Армії У. Н. Р. задумує маневр: обмежуючись обороною на фланґових напрямках Одеса–Роздільна, Знаменка–Бірзула й Лунинець–Сарни, — Запорожським корпусом, звязаним із повстанцями Таращанщини, з района ст. Христинівки вдарити в напрямі Козятина у фланґ і тил ворогові; Північній ґрупі взяти Коростень і, обходячи Житомир зі сходу, взяти його, після чого допомогти, коли ця допомога буде потрібна, корпусові С. С. взяти Бердичів.
Корпусові С. С., зосередившися у районі ст. Романів, наступати на Бердичів із метою захопити його й продвигатись далі, в напрямі Козятина.
План цей, прекрасно й широко задуманий, мав для Армії У. Н. Р. на випадок успіху такі вигоди:
- 1) Доводив майже до оточення найсильнішої ворожої ґрупи війська в районі Бердичова–Козятина та розбивав її.
- 2) Звільняв від ворога цілу Київщину й часть Волини.
- 3) З підходом до Дніпра й Припяти давав Армії У. Н. Р. природню заслону, що дозволяла на економію сил, а це з черги дало-б змогу виділити резерви для операцій на полудню. Одначе план цей міг бути виконаний тільки військом дисциплінованим, витревалим, рухливим і тільки при умові доброго управління ним, а перш за все з начальниками, які могли-б розбіратися в тому, що діялося круг них, які розуміли б значіння маневру й були-б здібним до власної ініціятиви.
Але багато з зазначеного бракувало тогочасній Армії У. Н. Р., і тому маневр цілком не був виконаний.
Зрадивши, отаман Григорїв, розбив частини Армії У. Н. Р. на напрямку Знаменка–Бірзула й примусив Південну ґрупу відійти на Роздільну. Запорожці в цей час почали наступ на Таращу й Винницю, але загроза їхньому тилові з боку Григорїва й відступ инших частин війська У. Н. Р. з-під Винниці й Жмеринки на південь, змусили їх також відійти на південь. З цього часу воли втратили звязок і зі Штабом Армії. Північна ґрупа теж була не в силі здобути Коростень.
Корпус С. С., отримавши завдання здобути Бердичів, мав до розпорядимости такі сили: 1-й, 3-й і 5-й полк піхоти (5,000 баґнетів), 1-й, 3-й і 5-й полк артилерії (7 батарей легких, 1 батарея
