день мав таке напруження, що гарматню стрільбу було чути навіть у м. Шепетівці (де автор у тому часі був).
- 6) З боку ворожого: — використання на часі для підвозу резервів. Своєчасний підхід резервів. Правильна оцінка обстанови. Зручність маневру й рішуче переведення його в чин по внутрішніх операційних напрямках. Надто треба відмітити діяльність бронепотягів, зокрема „Грому“, який із надзвичайною відданістю підтримував свою піхоту, на повних парах врізувався в піхоту Січових Стрільців, не звертаючи уваги на їхній гарматній і кулеметний вогонь.
25 березня. Обстанова по відступі Стрілецьких частин склалась так: ворог, відкинувши Стрілецькі частини, їх не переслідував, а обсадив околиці Бердичова й далі підвозив резерви по залізниці з Житомира.
Стрілецькі частини, залишивши Бердичів, стратили звязок зі штабом корпусу і вночі приводили себе до порядку. День 25 березня пішов на навязування звязку з частинами та на розвідках. Вирішено атакувати Бердичів знову вдосвіта 26 березня, при чому план мав бути такий-же, як при першому наступі, ц.-т. 1-й полк з південного сходу наступає на Лису Гору; 3-й полк з південного сходу, з метою вийти на ст. Бердичів; 2-й полк знов лишається в резерві. Причини до того були ті, що 5-й полк був молодий, ще ні разу не був у боях, а 1-й-же і 3-й піший полк були в стані вести операції; замінити їх не було ким, до того й обстанова вимагала невідкладно опанувати Бердичовим.
Удосвіта 26 березня рішучо поведений одночасно наступ 1 і 3 полку вдався: Січові Стрільці опанували Лису Гору і станцію Бердичів. Ворог, одначе, оцінюючи велике значіння Бердичова, стягав сюди резерви з боку Житомира й Козятина. В час, коли Стрільці, після частинного опанування міста — як це, звичайно, буває в таких випадках — втратили тверде керування, — ворог зібрався з силами і знову примусив Січових Стрільців залишити місто. Велику ролю в цьому відограли місцеві большевики, що в рішучий момент ударили на Стрільців іззаду, обстрілюючи одночасно їх із вікон і з дахів будинків. Січова Стрілецька гармата стратила звязок із піхотою, а для супроводу піхоти не було виділено окремих чет чи гармат, і тому артилерія не підтримала вчасно своєї піхоти.
На цей раз ворог переслідував Стрілецьку піхоту, і тому 1-й полк С. С. міг затриматись лише в с. Лісній-Слобідці, а 3-й полк в с. Демчин. Вночі з 26 на 27 вересня ворог головними силами відійшов до Бердичова. Передові частини його залишилися на лінії Пятигірка, Видовці, Кустичи, Винний Завод.
1-й і 3-й піший полк Січових Стрільців понесли ще більші страти ніж у перший наступ. У цей час наспіли на поповнення два запасові куріні. Командування рішає влити по одному куріневі до кожного з полків (1-й і 3-й) і готовиться до нового наступу.
