Боронячи Бердичів, ворог все сильніше напірає на частини Східнього фронту, що боронять м. Винницю й займають позиції по р. Бугу, приблизно від Трубова до Милянова. Частини Східного фронту, які складалися з найріжноманітніших „отаманських“ формацій, місцями не витримують ворожого напору й віддають йому переправи через р. Буг. Вище командування рішуче вимагає, щоби корпус С. С. скорше опанував Бердичовим, а Північна ґрупа — Житомиром і Коростенем.
Командування корпусу С. С. рішає пустити в бій усі сили корпусу, що були під Бердичовим, і наказує: 1-му полкові збити ворога з позицій біля Пятигірки й Романівки і, переслідуючи ворога, на його плечах вдертися до міста, маючи за дальшу мету — перерив залізниці Бердичів–Козятин. 3-му полкові атакувати ворога з фронту, а 5-й полк 28 березня переходить до м. Пятки, звідкіль має вирушити через переправу у Слободище та вдарити ворогові у фланґ і тил. Кінному дивізіонові Бориса, — що 27 березня повернув із виправи для нищення ворожих комунікацій і який, що-правда, позривав залізницю Козятин–Бердичів, але більш нічого поважного не зробив, і тільки виснажився, — наказано забезпечувати праве крило корпусу й допомагати 1-му полкові С. С. Всі гармати, які були на даний час, підтягнуто й придано 1 і 3-му пішому полкові (при 5-м полкові йшла одна батарея). На ст. Демчин підтягнули бронепотяги і летючий склад гарматних і мушкетних патронів.
29 березня біля 8 години ранку почали свій наступ 1-й і 3-й полк з лінії Осадівка–Голодки, 5-й полк рушив о 6 год. 30 хв. Спочатку бій на фроні 1-го і 3-го полку йде добре. Стрілецькі полки, підтримані сильним огнем своїх гармат, легко просовувались уперед. Коло 12 години бій почався вже на передмістях самого Бердичова. Ворог видимо не витримував огню артилерії Січових Стрільців і відступав під напором стрілецької піхоти. Між 11 і 12 годиною 5-й полк підходив до с. Райки, де зустрів невеликий ворожий відділ, який перед головним загоном полку відійшов на південь. Біля 12 години 5-й полк проходив повз с. Райки, коли ворожа піхота несподівано заатакувала його з лівого фланґу й тилу. Керування полку стратило голову, полк не встиг розгорнутися до бою, почалася паніка, і полк почав відходити просто на захід. Частина його встигла переправитись через р. Гнилопяту на північ від озера Райки, друга частина була притиснута до оз. Райки. Багато згинуло стрільців того полку, потопившися в озері, багато попало до неволі, менша частина була забита й поранена. Страчено було кілька кулеметів. Батарея врятувалася.
Розгром 5-го полку так вплинув на частини, які билися на фронті, що вони затримали свій удатний наступ. Ворог використав затримку й сам перейшов до наступу, загрожуючи відбити село і станцію Демчин. Січовим Стрільцям був даний наказ про відво-
