рот, який тепер мав проходити під напором підбадьореного вдачею ворога.
1-му полкові щасливо вдалося відірватися від ворога, але 3-й полк попав у дуже тяжке положення. Ворог насідав із боку Бердичова та з боку с. Райки. Вивязався в районі с. Демчина завзятий бій, де полк поніс дуже тяжкі страти. Керовництво боєм узяв на себе сам начальник штабу корпусу ґенерального штабу полковник Сулківський. Сам оперативний відділ мало не впав у полон, кілька старшин із оперативного відділу було ранено. Все-ж полкові з оперативним відділом пощастило вирватися з пащі, і він відступив уздовж залізниці, прикриваючися стрілецькими бронепотягами. Рештки 5-го полку відійшли на м. Чуднів.
Спершу вирішено було, відірвавшися від ворога, обсадити позиції для оборони по лінії р. Случа від ст. Чорториї до міста Мирополя. Але, зважаючи на те, що частини були сильно стомлені довгими й упертими боями, понесли великі страти, надто серед старшинського складу, а також і тому, що частини Східнього фронту залишили Винницю й Жмеринку та по части вони відійшли на Деражню, по части на Бірзулу. Північна ґрупа також не здолала здобути Житомира і Коростеня та відійшла за Случ, — було вирішено відвести корпус на лінію р. Хомори й обсадити місто Полонне. В цей спосіб гадалося відійти від ворога де-що далі, виграти якомога більше часу для відпочинку і привернути в частинах бойовий порядок.
Невдачним кінцем наступу С. С. на Бердичів фактично кінчаються операції для звільнення району Житомир–Козятин–Бердичів від ворога. План Армії У. Н. Р. на вдався, і з цього моменту ініціятива цілком переходить до рук ворожих. Військо У. Н. Р. переходить до оборони і тільки то там, то в иншому місці ще наступає, але це події характеру місцевого. Командування Армії витратило резерви, чинности, в широкому значінню, воно не могло проявити і тільки намагалося тепер затримати за собою ті простори, що ще посідало.
Звертаючись до оцінки олерацій С. С. що-до опанування Бердичова, треба сказати, що сил для його оволодіння Січові Стрільці мали досить. Витрата цих сил була недоцільна, а плани що-до атак 1-ої і 2-ої були невідповідні. Треба було зразу примінити до боротьби всі сили, а не вводити їх до бою поступовно — частинами. План для атаки 3-ої прийнятий був ризикований, хоч добрий, але прийнятий він був запізно. Коли-б із самого початку командування зважилось було на нього, безперечно Бердичів був-би взятий, ворог не встиг-би скупчити резерів, а стрілецькі частини, надто ті з них, які ще не були в боях, мали-б у своїй діяльності з самого початку успіх, що підняло-б їхній дух, загартувало-б їхню бойову стійкість. Так не сталося, і тому наслідки були дуже лихі.
