У цей день несподівано виявляється присутність у м. Білогородці нового українського загону отамана Біденка, який до цього часу не давав про себе нікому знати, нікому не хотів підлягати й нічиїх розпоряджень не виконував. Коли ворог проявив активність на р. Хоморі, він почув небезпеку і звязався зі штабом корпусу С. С., просячи прислати йому в першу чергу грошей, а потім гарматніх і мушкетних патронів. В боях участи цей загін не приймав, скоро десь зник, а пізніше був розброєний Кошем С. С. у Кремянці. Отаман Біденко втік, а з його загону зформовано кінну сотню С. С.
21 квітня Січові Стрільці ведуть наступ на всьому фронті: кіннота атакує с. Шаровчики–Топорчики, терпить невдачу й відходить на старі місця. 1-й полк С. С. вибиває ворога з с. Лемківці, 3-й полк, не зустрічаючи ворожого опору, після кількох сутичок здобуває с. Дертку; його піша розвідка обходить між Дерткою й Мирополем ворожий бронепотяг, псує в його тилу залізничну колію; команда бронепотягу, заатакована стрілецькою піхотою при підтримці стрілецьких бронепотягів, здає стрільцам бронепотяг „Товарищ Ворошилов“. 3-й піший полк займає ст. Миропіль. Ворог відходить на східній беріг Случа й займає Новий-Миропіль.
В наступні дні корпус С. С. атакує ворога на свойому південному участку, але невдало. Ворог підсилює свої частини на р. Хоморі, займає 22 квітня м. Білогородку й одночасно атакує Стрільців на участкові Топорчики–Чотирбоки. Здобувши над ранком 25 квітня с. Зубари, відрізує 1-й піший полк С. С. від Окремої кінної бриґади. Наступ із боку с. Чотирбоки 1-м пішим полком на с. Зубари для ліквідації прориву не мав успіху, бо не мав підтримки з боку Окремої кінної бриґади, котра в безладді відходить на м. Заслав. 1-й піший полк після невдачі відходить і обсаджує с. с. Припутня й Волковці. Дня наступного кінна бриґада під легким натиском ворога з боку м. Білогородки залишає Заслав й обсаджує м. Славуту та с. с. Голики й Радощівку. Таким чином положення на Шепетівці вніч з 24 на 25 квітня стало сильно загроженим. Ворог при активности міг легко по пятах Окремої кінної бриґади заняти Славуту й, перервавши комунікації корпусу С. С., примусити його відходити манівцями, щоби десь глибше перетяти шляхи, що вели на Рівне. Положення це ускладнялося ще й тим, що всі зусилля Тульської бриґади зламати опір ворожий під Новоградом-Волинським не мали поводження, й бриґада стала підпадати на дусі. Пішли нелади між командирами та переводились зміни начальників. Тоді командування С. С. просить директив від Штабу Армії й запитує, чи варто далі боронити Шепетівку, тому що вузол Шепетівський у даному разі вже стратив для Армії У. Н. Р. стратеґічне значіння. Штаб Армії вимагає дальшої оборони Шепетівки, надіючися на те, що скоро мав підїхати Запорожський корпус, який, гадалося, разом із Січовими Стрільцями розширить простори посідання Армії У. Н. Р.
Командування корпусу С. С. рішає відтягти частину своїх сил з-під Мирополя й планує наступ для опанування Заслава й відки-
