кої ґрупи; Холмська ґрупа рештками своїми відступила на Дубно. Разом із тим почався відворот Галицької Армії. Поляки опанували ст. Красне й перервали комунікації Армії У. Н. Р. Виявилося, що в неї цілком не стало запілля. Всі ешелони з бойовим майном, постачаннями, майстернями й т. и. що евакуовалися з Рівного, Здолбунова й Дубна до Галичини, застряли на ст. Броди, Радивилів та Дубно й мусіли попасти або до поляків, або до большевиків.
Штаб Армії, Уряд і всі центральні установи У. Н. Р. евакуовалися з Бродів до Тарнополя, звязок із ними у війська був страчений. Військо було здане самому собі й мусіло само шукати виходу зі становища. Тоді-то командування корпусу С. С. рішається на такий ризикований план: щоби врятувати майно й бойовий припас Армії У. Н. Р., постановляє перейти до рішучого наступу на всьому фронті корпусу, зайняти Шепетівку та Заслав, витягнути всі ешалони через Шепетівку і Заслав на Збараж і потім відійти в район Вишгородка–Білозорки.
Удосвіта 23 травня частини корпусу С. С. на фронті Розвал–Вільгорів рішуче переходять у наступ, несподівано атакують ворога в с. Волосківцях й Малятині, беруть значне число полонених і кулеметів. Решта большевиків у переполосі й повному безладді поспішно відступає. Корпус С. С. переслідує ворога, займає м. Славуту й с. Вольну. Ворог поспішно евакує Шепетівку й готовий вже її залишити. На фронті під Острогом і Куневим у ворога помітно нервовий настрій. Штаб корпусу уже готовий був видати наказа — направляти всі ешалони через Здолбунів на Славуту, — коли опівдні 23 травня з Рівного прибув штаб Північної ґрупи й повідомив, що в ніч з 22 на 23 травня 19-та дивізія, що займає позиції під Гощою, остаточно розвалилася: більша частина її зрадила й перейшла на бік ворога, захвативши з собою командира дивізії й увесь штаб; друга, менша частина, відходить на Рівне. Поляки зайняли місто і станцію Сарни. Частини, що там займали позиції, частинно попали до полону, частинно розсипались; штаб ґрупи наказав своїм військам обсадити лінію Аннополь–Городище–Рівне–Ясневичі, а сам відїжджав на ст. Дубно. Зі своїми частинами штаб Північної ґрупи в цей момент звязку не мав і повідомлення про обсадження ними вказаної лінії також не мав.
Штаб корпусу С. С. направляє до Рівного броневі потяги, а на фронті Північної ґрупи — кінну розвідку.
Виявляється, що частин Північної ґрупи на вказаних її штабом місцях немає. Після довгого шукання, найдено звязок із одним полком цієї ґрупи (Галицьким) в м. Здолбиця — в тилу штабу корпусу С. С.; йому наказано видвинутися на лінію Квасилів–Кол.–Самигрань. Полк так поволі збирався, а командир його разом із командиром бриґади чи дивізії (полковник, пізніше генерал-хорунжий Никонів) так довго обмірковували положення, що на позицію так і не вийшли.
Корпус С. С. опинився в критичному стані. Тил його і фланги були зовсім відкриті, глибокий тил загрожений поляками.
