Тому штаб корпусу віддає наказа про відворот частин, що так удатно повели наступ, на старі позиції. Командири 3-го пішого полку С. С. і 28-го Стародубського упираються, зрештою відводять свої полки й увечері 23 травня займають старі позиці. Щоби забезпечити ліве крило розположення, вночі висовується з резервів корпусу слабенький 5-й піший полк С. С. в с. Чайкурі; ліве крило 28-го Стародубського полку загинається й займає ліс, що на захід від Вільгорова; їм додається одну батарею Північної ґрупи, що була прилучена до корпусу. На ст. Рівному стоять стрілецькі бронепотяги. Ст. Здолбунів і рештки ст. Рівного евакууються на Дубно та Кремянець.
За ніч на ст. Здолбунів назбиралася сила втікачів, козаків і старшин, із частин Північної ґрупи. На ранок 28 травня вся ця маса була зібрана, розбита на сотні й під командою одного з полковників (зараз не памятаю прізвища) відправлена для обсади й оборони м. Рівного. Перед полуднем 24 травня ворог заатакував ліс на захід від Вільгорова й ст. Чайкурі. Частини корпусу С. С. відбили перші атаки. Трохи пізніше було атаковане м. Рівне, і збірний відділ, що його боронив, почав відступати. Майже одночасно ворожа піхота, підвезена, очевидячки, з Шепетівки, атакувала переправу біля Черняхова й примусила частини корпусу С. С. відійти на західний беріг Горини. Біля 17 години ворог знов повів наступ на фронт Чайкурі–Вильгорів і під Черняховим. На фронті Кунів–Остріг вивязалася жвава гарматня стрілянина, і ворог став громадити свої сили в околишніх перелісках. Стрілецькі броневики біля Квасилова стримували ворожий натиск. У цей-же день зранку польські передові частини зайняли станцію й село Клевань.
Командування корпусу рішило відійти з району Рівне–Остріг у район Кремянця на зєднання з Запорожським корпусом; ходило тільки про момент віддачі наказу. Коли-ж біля години 20-ої частини корпусу С. С. на лівому крилі стали під ворожим натиском уступати, видано наказа відійти й зосередитися: 9-й Залізничній дивізії в районі Великі й Малі-Фільварки–Людвище; 5-му і 4-му пішому полкові — в районі Тилявки–Башковці; 2-му й 3-му пішому полкові та 28-му Стародубському — в районі Майдан–Данилівка–Стожок; 1-й полк і кіннота в Кремянці. Бронепотягам прикрити евакуацію станції Здолбунів, пізніш Озеряни, й відходити на Кремянець; при неможливості відійти — бронепотяги підірвати, а їхнім залогам долучитися до корпусу.
За ніч війська корпусу С. С. відірвалися від ворога й відійшли на лінію Шумськ–Мости–Мизоч. Відворот переводився широким фронтом, малими відділами, пятьма колонами. Опівдні 27 травня корпус зосередився в призначеному районі. Штаб корпусу прибув на ст. Кремянець.
Чому командування корпусу С. С. прийняло такий план? Тому, що Північна трупа в той час не представляла з себе жадної бойової сили; про Холмську ґрупу відомостей не було; большевики
