було отримано докладне донесення, що в лісі, поміж селами Чернявка й Затарновичі, півсотня зупинила частини бувшої ґрупи отамана Оскілка, напередодні „розбитої“ ворогом. Було видано розпорядження, щоби „розбиті“ частини переночували в с. с. Пашине й Шатрище; комендантом цих сел призначено було командира півсотні Сірих і в його розпорядження залишено півсотню.
Висновки. Отаман Оскілко хутко відїхав із Коростеня-Правобережного в той момент, коли бриґада Сірих була ще в ешалонах — під огнем ворожих бронепотягів. Полковник П. не одержав від нього жадного завдання або наказу. Захоплення ворогом Коростеня давало йому повну змогу розвернути свій успіх у напрямках на Київ, Сарни, Житомир, Звягель. У наслідок таких його ділань нависла загроза Київу, що безперечно прискорило-б його евакуацію; при ударі на Сарни друга частина групи отамана Оскілка, що боронила ту місцевість, попавши в невигідні умови, залишила-б Сарни та відійшла-б у напрямку на Рівне. Так само операція ворога на Житомир загрожувала-б евакуації Київа й позбавляла-б оборонців його шляхів відступу на захід. Правдиво оцінивши удержання Коростеня в наших руках, полковник П. постановляє вирвати його з рук ворога зустрічним боєм і з залізною послідовністю переводить свій план, змушуючи наші бронепотяги загрозою пістолем повернути назад і підтримувати Сірих. В одночас атака Сірих ворога, на який не сподівався у Коростені присутности Сірих і який навіть ішов у похідних колонах, та охоплення його лівого крила, примушує ворога до втечі; Сірі переслідують його на протязі 12–15 верстов. Не відтягла полковника П. від переслідування ворога й поява в напрямку від села Дітковичі якихось військ.
Як виявилося згодом, ворог 17 січня розбив війська ґрупи отамана Оскілка, що повинні були боронити Коростень, і відкинув їх на схід від залізниці Овруч–Коростень. Далі, підготовивши відповідно робітників Коростенського залізничного вузла, ворог маширував у походних колонах, під прикриттям своїх фабричних бронепотягів, на Коростень, не зустрічаючи жадного опору та й не сподіваючися його по попередній битві. Прибуття бриґади Сірих було для нього цілковитою несподіванкою, тому належне використання ситуації й лоґічно-послідовне переведення полковником П. свого плану, особистий приклад, а при потребі й загроза власною зброєю, — увінчалися заслуженим успіхом.[1]
- ↑ Треба признати, що брак інформацій про попередні бойові чини військ, що захищали напрямок на Коростень, та про їхнє місце нахождення, викликали-б у менш рішучого командира инше рішення. — Редакція.
