що козацьке військо було обтяжене добичею і пустили ся здоганяти їх.
Коло дунайського гирла побачили козаки ворога. Та не злякали ся яничарів нї гармат. Сам Сагайдачний добув шаблю та зкермував чайку проти найблизшої ґалери. Гармати Турків розбили кілька чайок, але прочі приплили до ґалєр і наче орли влетїли козаки між поган. Мало не всї кораблї здобули вони за першим приступом. Капудап-баша, що за першим разом був утїк, тепер не уратував ся. Дорошенко вдарив його шаблюкою по плечи так, що адмірал за дві недїлї попрощав ся зі сьвітом у козацькій неволї.
На здобутих кораблях найшли козаки чимало українського люду і всїх освободили та дали збрую в руку.
Оттак то Сагайдачний заїхав на чайках, а вертав на великих блискучих та богатих ґалєрах. В віддали видко було вже надморську твердиню Турків: Очаків. Тодї гетьман приказав всїм християнам всїсти на човни, яких множество везли з собою козаки на ґалєрах з Царгороду. Турецьку фльоту підвели козаки під саму пристань і вут підпалили єї на глум могучости султана. На мурах казили ся зі злости султанські вояки та валили з гармат наче на славу козакам. А козаки і бранцї вертали спокійно та весело, богаті добичею і славою на недалеку вже Україну. Їхав з ними і Іван Куценький на весїлє з Катрусею, а Грицько Голота — на Запороже.
