Сторінка:Збірник законів і постанов Українського Правительства відносно закордонних інституцій (1919).djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

127

5. Право на допомогу не роспросторується на служачих по виборах.

6. При відкомандіровці служачих до місця їх постійної служби видається повне, по посаді, утримання на весь час подорожі з добовими і роз'їздними грішми, які установлені відповідними законами, алеж, як місце постійної служби знаходиться по за межами Української Держави, то рахунок робиться по-протягу до місця Центрального уряду тої держави, на території якої міститься інституція, де працює особа.

7. Права на одержання допомоги не мають особи, котрі в мент увільнення перебувають на службі державній чи громадській і одержують на цій службі платню, а також ті, котрим буде пропанована відповідна посада в инших Державних Установах.

Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб.

Міністр Праці Ю. Вагнер.

(Д. В. 32, 8 серпня 1918 року.)


Ч. 59.
Іменем Української Народньої Республіки

Затверджуємо: Голова Директорії В. Винниченко в. р.

Члени: А Макаренко в. р., Андрієвський в. р.

18 січня 1919 року Київ.

Посвідчив: В. о. Державного Секретаря Михайло Корчинсьсий в. р.