Мервицького Данила до хати, де що-року печуть мацу, а тепер готують пшеницю в колосі, та вчинивши йому щось ніби обрізання, збирали в пляшинку його кров. Після цього євреї дали хлопцеві хліба й булок. Данило спершу про все це мовчав, а потім, коли заслаб, розповів за все й виказав вищеназваних євреїв. Почато справу 19 липня. Щоб розслідувати справу, до городницького правління прибули повітовий штаб-лікар Казанський, стряпчий Бардовський та духовний депутат протоєрей Пахалович. Ця комісія вирішила, „хотя происшествіе сіе не весьма важно, но дабы дать освидѣтельствованію несомнѣнное основаніе и отклонить всякія подозрѣнія“, закликати до огляду хлопця лікарів вільної практики Зайдлера та Голянбу й ратмана новоградволинського міського магістрату Лейбу Майзмана. Оглянувши хлопця, комісія в зазначеному складі посвідчила, що жадних ран і слідів від них у хлопця немає. Стан здоров'я хлопця взагалі цілком завдовільний про що складено акта, причому штаб лікар Казанський додав, що, оглядаючи хлопця, 15-го липня він завважив деякі зміни (опух, то-що) в місці, яке підпало під медичний дослід.
З „додатку“ штаб-лікаря Казанського видно, що він уже 15-го липня, на усні запросини, оглядав у городницькому правлінні хлопця Мервицького, отже, огляд, що його перевела Комісія в урочистій обстанові, був числом другий. Як видно, і перший і другий огляд фактично обвинувачення не ствердили, що й констатує й гр. Левашов у свойому листі з 31-го липня на ім'я Волинського губернатора („обвиненіе вполнѣ не подтвердилось“), прохаючи розслідувати справу.
Старокостянтинівське духовне правління й собі зацікавилося справою. Воно почало намагатися прискорити слідство і з проханням про це вдалося до архієпіскопа волинського Іннокентія. Волинський архієпіскоп надав справі великої ваги й негайно звернувсь до Левашова з скаргою на загаєне переведення справи. Архієпіскоп при цьому підкреслював, що „злонамѣренный сей поступокъ евреевъ клонился ко вреду христіанства, а, слѣдовательно, христіанской Церкви“. Генерал-губернатор, як видно, не вважав справу за важливу. Через це він намагається архієпіскопа заспокоїти: „мальчикъ былъ освидѣтельствованъ въ присутствіи комиссіи, и дѣло будетъ отослано въ надлежащее судебное мѣсто для разсмотрѣнія[1]. Та виявилося, що Волинський архієпіскоп не вдовольнився листом до гр. Левашова й поквапився про „зловмисний учинок“ старокостянтинівських євреїв повідомити обер-прокурора св. Синоду. Після цього вже тов. обер-прокурора кн. Мещерський й собі прохав Левашова, щоб він наказав розслідувати факти, а про всю справу, яку визнав за дуже важливу, доніс самому Миколі I-му.
- ↑ Повідомлення від 4 серпня 1834 р.
