Констатуючи, що припаси донпалива в операц. 1922—23 рік не перевищать 300 мил. пудів, при потребі цілої Федерації в 357 мил. пудів, що припаси дровяні, при відведенні НКЗ 33.000 дес. для самозаготівлі та при недостачі грошових коштів, дадуть до визову не більш 270.000 куб. саж., при потребі української промисловости, транспорту, наркоматів 332.000 куб. саж., не рахуючи потреби мійської людности, 415.000 куб. сажнів, і сільської людности 2.915.000 куб. саж., та ураховуючи потенціяльні багатомільонові поклади в межах України бурого вугілля і торфу, що їх майже не розроблюють через відсутність грошових коштів, Друга Сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету постановила звернути особливу увагу на місцеві роди палива, буре вугілля та торф, а для того треба:
1. Шість обладнованих копалень бурого вугілля, яки зараз маємо, здати в довготермінову оренду не менш 3-х років на пильгових умовах заінтересованим госпорганам а саме: цукроварням, мащинотресту, сільмаштресту, комунальним господарствам для постачання їхніх підпрїємств і задоволення потреб робітничої класи та людности.
Що-до розробки торфу визнати за потрібне:
а) віддавати державним підприємствам, госпорганам, залізницям на пильгових умовах в оренду торфяники на перші три роки безплатно;
б) закріпити відведення торфяників за певними державними підприємствами та комунальними господарствами;
в) організувати Торфяний Комітет за прикладом Центрального Торфяного Комітету;
г) зобов'язати трести й госпоргани збільшити здобич торфу та бурого
