вдало ся перебігти міст, але тут хтось шаблею розрубав йому голову і він впав на землю, червону від крові, котру він сам пролив.[1]
Командант Бастилїї мовчки стояв, спираючись на палицю, одягнений у ясно сїрий фрак і з непокритою головою. Його пізнали і заарештували. Він хотїв себе вбити. Його зупинили і повели. Заарештували також майора Міре, котрий ранїйш служив у французької ґвардії. „До мене товариші!“ крикнув наляканий майор, „невже ви дасте соромітно згинути сміливій людинї?” Салдати ґвардії побігли до його, обступили його і захистили, можна сказати своїм мундуром, котрий народ дуже любив. Другий офїцер Пюже, потрафив вратувати себе дуже зручно, він вивернув на виворіт свою одежу, розкудлав волося, взяв товсту палицю, замішав ся в юрбу і щез у нїй.
Безладя було богато. Але ще більше було лицарства. На усїх страшенно зворушених лицях було написано було і з усїх вуст виходило одно питаня: „Де вязнї?” Деякі ідуть під склепи, розбігають ся по
- ↑ Сей швайцарець в часї облоги, нацїлював на народ важні рушницї кріпости.
