копі… Раз-у-раз думати тільки про те, як би наповнити св ї скрині чужими грішми, збагачатися способом повільного або швидкого знищення своїх клієнтів, за допомогою сліпучих реклям і ріжних законних здирств. Все се було гидко моїй вдачі, що ненавидить фальш, і здавалось мені просто неможливим. Тоді я подумав про журналістику.
Господарь. Чим далі, тим гірше…
Злодій. Не більш, як за місяць, я вже міг переконатись, що співробітництво в газетах може прогодувати людину тільки в такім разі, коли вона присвятить себе постійному шантажові… І потім, се ж незносна річ для людей з певною освітою, як я, — опинитись в неволі у неуків, ідіотів і грубіянів, що в більшости не вміють ні читати, ні писати і з трудом виводять свій підпис на шахрайских росписках… О клянусь честю, ні… Тоді я ще подумав про пролітику…
Господарь (вибухає реготом). Ха, ха, ха…
Злодій. От то ж бо й є… Про се більше ні слова… (спокійно сміючись). Нарешті я собі постановив зробитись чоловіком вищого світу, справжнім представником вищого світу. Як то кажуть: чоловіком вищого світу з професії…
Господарь. Становище, як на наш час, непевне й дуже трудне…
Злодій. Так, але тим не менш, все залежить од людини… Я виглядаю непогано, у мене є вроджений і розвинутий вихованням талант ба, ламутити жінок… Відомости з обсягу спорта… Залізне здоровля… Природий розум…
Господарь. О, що до розуму… то він тут-може, й на заваді…
