Господарь. Так воно є… (тихенько випроваджує його). До побачення пане комісар…
Комісар Але чекайте…
Господарь. До побачення, до побачення. (Комісар виходить).
Злодій. Ви, пане, маєте не тільки надзвичайний смак… але стільки такту… такту…
Господарь. Привичка.
Злодій. Ні, справді… не знаю, як вам дякувати…
Господарь. Нема за що… Ви зробили мені таку приємність…
Злодій. Ви прибільшуєте… А в тім я не хотів би довше надуживати вашу гостинність; я її дуже ціню і збережу про неї спомини… довгі спомини… Повірте мені…
Господарь. На жаль, спомини хутко затираються… Чи не зробили б ви мені ласку поділити зі мною мій скромний сніданок?
Злодій. Дякую… На жаль; не можу.
Господарь. Чому ж?
Злодій. Близько восьма година… а я у фраці. Се дуже смішно. Я не хотів би образити ваше чуття такою некоректністю. До того ж, я поспішаю до дому. — За мене мабуть трівожаться…
