Домінїк не тутешнїй, його не візьмуть. А коли Прусаки прийдуть сюди, то він з'уміє захистити свою жінку.
Думка, що Прусаки можуть прийти сюди, показалась забавною. Їм Французи завдадуть перцю, тай годї.
— Ой, бачив я їх, бачив! — повторив старший селянин глухим голосом.
Усї замовкли. По тім випили ще по одній. Франсуаза і Домінїк нїчого не чули; вони з легенька взялись за руки і були такі щасливі, що мовчали, вперши очи в темний простір. Яка то була чудова ніч! Мов уколисане дитя дрімало село по обох боках білої дороги. Десь колись тілько далеко чути було голос півня, що надто рано пробудив ся на сїдалї. З великих сусїднїх лїсів долїтав шелест, хвилюючи по вкрівлях, немов пестячись із ними. Луги з чорними тїнями дерев повні були якогось таємного і набожного, празничного настрою, а нори і жерела булькотячи в сумерках, здавались сьвіжим і рівномірним віддихом сонної природи. Хвилями старому млиновому колесу, що також спочивало, немов-би щось снилось, так як тому старому бровко́ви, що бреше крізь сон. Воно злегка поскрипувало, немов розмовляло само з собою, уколисуване спа-
