і прошмигнули в Совальський лїс. Відходячи капітан дуже чемно поклонив ся дядькови Мерлїє, перепрашаючи його за трівогу. І навіть додав:
— Задержіть їх… Ми вернемось.
А Домінїк лишив ся сам у сьвітлицї. Він усе стріляв, нїчого не чуючи, нїчого не тямлячи. Його опанувало тілько одно чутє — бажанє оборонити Франсуазу. Вояки вийшли, а він і не догадував ся того. Він цїляв і за кождим вистрілом убивав чоловіка. Нараз почув ся великий шум. Прусаки вломились на подвірє з одного боку. Він вистрілив остатнїй раз — і вони схопили його в тій хвилї, коли його стрільба ще димила ся.
Десять хлопа обскочило його. Всї кричали довкола него якоюсь страшною мовою. Вони трохи не задушили його на місцї. Франсуаза кинулась наперед з благальним поглядом. Але надійшов офіцир і велїв привести до себе Домінїка. Перекинувшись кількома словами по нїмецьки зі своїми вояками, він обернув ся до вязня і суворо сказав йому дуже чистою французькою мовою:
— Ви будете розстріляні за дві години.
