розставлених Нїмцями. Виразно бачила їх тїни здовж Морелї. Один був поставлений край млина: стояв як-раз на другім березї ріки коло иви, що її віти купали ся в водї. Франсуаза виразно бачила його. То був високий парубок і стояв непорушно з лицем зверненим до лїса, з задуманим виглядом пастуха.
Оглянувши околицю вона відійшла від вікна і сїла на ліжку. Просидїла на на нїм з годину потонувши в глубоких думах. По тім знов почала прислухуватись. В кінцї настала на́ручна хвиля. Ніч зробила ся темною, хоч око вийми; вартових не видно вже було в пітьмі. Вона з мінуту прислухувалась і в кінцї зібрала ся на відвагу. Обік її вікна була зелїзна драбинка: щеблї були вбиті в стіну і вели від колеса до шпіхлїра. Колись-то мельники по тій драбинцї лазили оглядати колесо; з часом механїзм змінив ся і давно вже драбинка прикрита була густим повоєм, що обслонював млин із сього боку. Франсуаза сьміло переступила за вікно, вхопила ся за один зелїзний щеблик і повисла в повітрі. Зачала спускати ся в низ. Спідниця заваджала їй дуже. Нараз камінь відірвав ся від стїни і з голосним плюскотом бовтнув у Морель. Вона
