важного дїла не здібна, і тілько попсує все, за що візьме ся. Тим часом Франсуаза не лягала. Вона довго просидїла на ліжку прислухаючись до шуму в домі. Нїмецькі вояки розміщені на подвірю сьпівали і сьміялись; мабуть вечеряли до одинацятої години, бо гомін не замовкав анї на хвилину. В самій млинницї час від часу лунали тяжкі кроки: се очевидно змінювали вартових. Але її особливо занимав шум, що долїтав до неї з кімнатки як-раз під її кімнатою. Кілька разів вона прилягала на поміст і прикладала до нього вухо. В тій кімнатцї був Домінїк. Він мабуть довго ходив вперед і назад, бо вона довго чула його кроки. Потім настала тиша: певно він сїв. І загалом гомін утихомирив ся, все заснуло. Коли дім замер, вона легесенько відімкнула вікно і оперлась на нього.
На дворі стояла ясна і тепла ніч. Вузкий серп місяця, що клонив ся за Совальський лїс, обливав околицю блиманєм каганця. Довжезні тїни високих дерев перетинали промінє чорними лїнїями, а на отвертих місцях трава вилискувалась зеленим шовком. Але Франсуазу не манила таємнича роскіш ночи. Вона розслїджувала околицю, шукала очима вартових
