„Жерміналь“ у революційнім калєндарі називав ся місяць, коли сходить усяке насїнє, і відповідав нашому цьвітневи. Золя вжив сього титилу для своєї величньої повісти з робітницького житя очевидно з огляду на її остатнїй роздїл. Щоб він спеціяльно в робітницькій верстві бачив парости того нового суспільного ладу, якого прихід віщує фінал повісти, сього не можна би сказати рішучо. На революційні та соціялїстичні ідеали робітників він дивить ся досить скептично і певно не в них він бачить запоруку кращої будущини людськости, а радше в здоровій буцїм то крови і в роботящому житю тої многострадальної маси, яке він зумів змалювати так правдиво і широко, як нїхто перед ним. „Жерміналь“ належить не лише до найлїпших повістий Золя, але загалом до наймогутнїйших творів новійшої лїтератури. Певна річ, як і у всїх повістях сього автора, так і тут головна вага лежить не в психольоґії дїєвих осіб, які часто малюють ся досить шабльоновими рисами, а в незрівнанім змальованю окруженя та в майстерній композиції цїлости.
