„нових шляхів” шукаєте. Щастя — то є рідна душа… Одним тільки одна рідна душа, а здається, що за тобою сила, яка всю переможе. І так весело й радісно працювати…
— Так, так… Велике слово — рідна душа? Ось і я шукаю рідної душі…
— І що ж?
— Знайшов… Тільки вона ще далі стала від мене…
— Чому?
— Багацько казати.,. А ось і Роман… Дивіться…
— А й справді… Ромку, Ромку, — дивись: якого гостя ми маємо!..
Роман, що стояв біля одної з яток, обернувся:
— Іване! Ти?! Який вітер заніс тебе сюди?
— Здоров, здоров, старий приятелю!
Вони стиснули собі руки.
— Ти випадково в нашому місті, чи, може, надовше прибув? — питав Роман.
— Побачу… може й довше побуду…
— То прохаємо дуже: загощуй до нас. Будеш дорогим гостем… бо ж це я тобі завдячую своє щастя… це ж ти познайомив мене з Галочкою…
— Ну, ну… що там… — Любецький вийняв хустку до носа й нею закрив своє обличчя, скривлене в гримасі.
Роман казав далі:
— Заходь… обовязково заходь… Ми мешкаємо на Соборній вулиці, число 17… Галочко, проси й ти…
— Прошу дуже заходити: будемо раді вас бачити…
— Добре, добре — зайду…
— А тепер, друже, — додав Роман: — ходім ось до нашої харчівні: там така запіканка, що
