Перейти до вмісту

Сторінка:Зубенко Іван. Галина (1934).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Дзвінок у передсінку знову відірвав Романа. Повернувся з симпатичною бльондинкою, літ 28.

— Моя товаришка Ольга Варецька, пан Любецький Іван…

З Шелюком Ольга була вже знайома.

Рекомендую тобі, Іване: це якраз той наш Льойд Джорж у спідниці, про якого я тобі говорив…

— Романе, не жартуй… Ви не слухайте його, товаришу… плете казна що…

Роман вступив у розмову з Шелюком, Іван зайнявся Ольгою.

— Дуже мені приємно пізнати вас, — почав Любецький, — Роман мені казав, що ви, товаришко, добре орієнтуєтеся в політичній ситуації…

— Та де там!.. — усміхнулася Ольга.

— Ну, в усякому разі це повинні знати: є тут у вас комітет боротьбистів?

— Так, так… Я сама — член партії. „Партком“ міститься на Почтовій вулиці, 28, кімната 3.

— Дякую… Мені це дуже важно знати…

Ввійшла Галя. Привіталася…

— Ромцю, — звернулася до чоловіка, — може вже накривати до обіду? Хто ще має прийти?

— Та ще повинні б були прийти панство Остріжки та Володко Ковдерський…

— Ага… раз… два… Вісім осіб… Добре… Вибачайте, — звернулася до гостей, — мушу приступити до виконання обовязків господині й на — хвилину залишити приємне товариство…

Галя вийшла, а в світлиці розмова поплила своєю чергою далі…

 
5. ПЕРЕРВАНИЙ ОБІД.
 

„Чоловік стріляє, а Бог кулі носить”, каже пословиця.

Не так воно часом складається, як бажається.