А вдома Ковдерський говорив:
— Романе, ось наказ: завтра вирушаємо в наступ…
Ах, нарешті! Туди! На бій за Україну! До Галі!..
Другого дня рано 3 „Незломна” дивізія вже машерувала до місця, де мала прорвати ворожий фронт.
Цей відтинок фронту дотепер тримала 2 Подільська дивізія. На фронті було досить спокійно. Тільки передові стежі вели ліниву стрілянину.
Наші частини займали глибокі, ще австрійські, окопи по цей бік річки, червона армія займала старі російські окопи по той бік.
Місцевість, особливо східній беріг, — горбкувата, лісиста.
Пополудні прибула 3 дивізія до містечка Н. — місця свого призначення.
Далі на захід розташувалися спеціяльні кінні дивізії, що мали слідом за „Незломною” дивізією вдертися в вороже запілля й зробити заколот та переполох на всьому фронті ворожої армії. По цім усі частини Української Армії мали перейти в вирішальний наступ для знищення бойової сили ворога та звільнення України.
Агентурна розвідка доносила, що на Україні в усіх більших осередках підготовлялося повстання. Центральний повстанчий комітет уже утворився й переводив організацію відділів. Місце перебування комітету, як і вся його діяльність, зрозуміло, була покрита великою таємницею.
Удар на ворожу армію мав на меті знищити її, як бойову силу. Повстання по всій Україні
