Цю сторінку схвалено
Що хилить волю як та буря лози, |
Епілог.
Розвійте ся з вітром, листочки зівялі,
Розвійтесь мов тихе зітханє!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Замерлеє в серці коханє.
В зівялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто взнає, який я чутя скарб богатий
В ті вірші нескладні вкладаю?
Ті скарби найкрасші душі молодоі
Розтративши марно, без тями,
Жебрак одинокий на зустріч недолі
Піду я сумними стежками.