Вівці муть, кумочку, пастиря пасти,
Яйця муть, кумочку, курку учить;
Люде легальні муть грабити й красти,
Чесних почнуть злодіяки тіснить.
Горе, сусідо! Ой лихо нам, свату!
Світ вже валить ся! Тріщать вже стовпи!
Треба покинуть і жінку і хату
Та вандрувать на кубанські степи.
14 дек. 1880.
З іспитовоі комнати
Вибіг лютий кандідат;
Збіглось в сінях товари́ство
І давай єго питать:
„Ну, а що, ти здав екзамен?
Маєш вчительский діплом?“ —
Він мовчить, лиш чорна хмара
Висить над єго чолом.
Далі каже: „Ні, камратя,
Правди нині не зійськать!
Той професор зоологіі
То тиран і лютий кат!
„Три завдав міні питаня,
Як закон йому велить,
Два я знав, не знав одного
І він смів мене спалить!
— „Був ти у саду? — питає.
— „Був — говорю сміло я.
— „Бачив ти пчолу? — питає.
— „Бачив — кажу сміло я.
— „Кількож ніг пчола та має?
— „Ніг я йій не рахував.“
І за се одно питанє
Спік мене, бодай пропав!“
13 сент. 1888.
