Жаль міні тебе, та щож —
Старість, бач, не радість! Лихо
Молодити ся старому,
Ліпше вже сидіти тихо.
Я як ні, то не до співу,
Не до любощів, причудів,
Не до вигадок би братись,
А до серіозних трудів.
Далі йде коротка характеристика краю Ботокудів: з погляду сих остатніх
В краю тім жиють при купі
В сумішку троякі люде:
Неприязні елементи,
Бидло й праві Ботокуди.
Під „неприязними елементами“ розуміють ся Поляки, котрих характеристика кінчить ся словами:
Діл йіх якось не видати,
Лиш страшніі чути вісти,
Що всіх правих Ботокудів
Вони раді б в каші зйісти.
Бидло — що сказать про него?
З масти сіре, йість невпинно
(Як є що), спить, робить, родить,
Ну, і Богу душу винно.
Але третій люд — героі,
Просвічені, грубо вчені:
Не живлять ся лободою,
А щодень йідять печені.
Ботокуди, то підпори,
То стовпи порядку й віри:
Ла́тають усім сумліня,
А в сорочці роблять діри.
Ботокуди, то борці:
Бють ся сміло, мов Гораціі
О посади, адюнктури,
О стіпендіі та дотаціі.
