Жартуйте, дітоньки, Бог з вами!
Тепер вам вільно жартувать.
А як жили ми під панами,
Тоді жартовано із нами
Так, що не дай Бог споминать!
Було за найменшу провину —
Потрутиш панську худобину,
Собаку вдариш, що з руки
У тебе хліб рве, слово скажеш,
Віз перевернеш, сніп зле звяжеш, —
Три шкури спустять гайдуки.
Пани тоді були не теє,
Що нині. Що тепер пани!
Хоч на нім шматє й дорогеє,
Хоч ситі є, мов кабани, —
Так кождий ходить з осторожна,
Боіть ся мов біду збудить.
В округ мов шниряє, глядить,
Де-б грошиків позичить можна,
І думка в кождого трівожна,
Що на-борг йість і на-борг спить
І що кішеня все порожна.
Не те за панщини було!
Там кождий пан ступав так бучно,
Немов король, чи мав село,
Чи ключ цілий! Не перейшло
І через голову нікому,
Щоб що змінити ся могло
В тім розпорядку віковому:
Пани і панщина у всьому
Зрослись, здавалось, нерозлучно.
Тоді то сто́іло поглянуть
