ЦАР І АСКЕТ.
ІНДІЙСЬКА ЛЕГЕНДА.
Посвячую С. І. Щербацкому.
В непривітній, далекій чужині,
В наддунайській столиці шумній
Мов криницю посеред пустині
Я найшов Тебе, друже Ти мій.
І як рад, хто в пустині кочує,
Край криниці в жару спочивать,
Так і я, одинокий в тім здвизі,
Із Тобою любив розмовлять.
Як криниця і небо і зорі
Відбиви на перловому дні,
Так слова Твоі чесную душу,
Світлий ум виявляли міні.
Про індійську краіну чудову,
Про індійського духа розвій
Ми не раз заводили розмову —
Тут уважний слухач був я Твій.
Так прийми-ж отсю вбогую пісню,
Одну вітку з індійських дібров,
Яко спомин далекого друга,
Наших щирих, братерських розмов.
|
