Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/46

III. Semper idem!

Против ро́жна перти,
Против хвиль плисти́,
Сміло аж до смерти
Хрест важкий нести!

Правда против сили!
Боєм против зла!
Між народ похилий
Вольности слова!

З світочем науки
Против бре́хні й тьми —
Гей, робучі руки,
Світліі уми́!

Ще те не вродилось
Остреє зелізо,
Щоб ним правду й волю
Самодур зарізав!

Ще той не вродив ся
Жар, щоб в нім згоріло
Вічне діло духа,
Не лиш утле тіло!
3 апр. 1880.

 

---

IV. Ідеалісти.

Під пнем перегнилим в болоті гнилому
Вертять ся, клублять ся дрібні червяки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі йіх тілом живуть залюбки.

І снить ся йім бідним у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця проміню, у радости вічній
Гуляють і золотом сьяють вони.