Весною 1887. року вийшла невеличка збірка моіх віршів п. з. „З вершин і низин“, в котрій крім кількох десятків дрібних пєс ліричних і епічних містила ся також поема „Панські жарти“. Книжочка ся, ласкаво принята читаючою громадою Галичини і Украйіни, розійшлася досить швидко і вже від двох років вичерпана в книгарському торзі. Довго я носився з думкою видати на ново або сю збірку, або бодай „Панські жарти“, коли отсе явилася можність видати в світ обширнійшу збірку моіх віршів, в котру війшло би також усе те, що було в книжочці 1887. року. Книжці тій я лишаю старий заголовок „З вершин і низин“, хоч обєм єі, як усякий бачить, трохи не в четверо більший від першого виданя. Може під старим стягом не покине єі й старе щастє.
Громадити в сій книжці все написане мною в віршованій формі за 20 літ моєі писательськоі праці не було в мене ні думки ні охоти. Богато з того, що за той час було мною надруковане, не варто тепер навіть читаня, не то передруку. Кождому, хто сьлідив за розвоєм галицько-руського письменства в тих 20 роках, ясно буде й без довгого викладу, що інакше й не могло бути з писанями чоловіка, що увійшов на літературне поле молодим і невиробленим, а й опісля замісць щироі поради і науки аж надто часто стрічав болючі удари, цінічні насміхи, а найчастійше тупий індіферентизм і грубе незнанє. Хіба трьох-чотирьох людей міг би я назвати, котрих приязнь і щире співділанє помагали міні вироблювати мову і форму моіх поетичних складань, йіх компо-
