Перейти до вмісту

Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Та мало для тебе науки!
Як власти лиш крихту у руки
Дістав ти з німецькоі ласки,
Як крихта нам впалась свободи, —
Для нас тобі жаль тоі частки,
Нас тиснеш і кличеш — до згоди!
— Братаймось! — кричиш, і над нами
Знов панство нове закладаєш,
Немов під братерства словами
Братерського серця не маєш.

Братаймо ся, Ляше, та щиро,
Громадою, ділом і миром,
Братаймось, як з рівними рівні,
А не як пани і піддані!
Кори́сті най вяжуть нас спільні
А не пересуди погані.
І кождий на свойому полі
Для себе і жиймо й працюймо
Для власного щастя і долі!
Ратуймось в біді, та тямуймо
Докладно слова ті хороші:
Брат братом, а бриндзя за гроші.
21 нояб. 1882.

 


IV.
 

Розвивай ся ти високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуть ся пута віковіі,
Прокинуть ся люде.

Розпадуть ся пута віковіі,
Тяжкіі кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Украйіна встане.

Встане славна мати Украйіна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяна-річки
Одна, нероздільна.