Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/79

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.

„Діти ж моі, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!

„Піднимайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,
Та щоби ви чесно послужили
Для матери службу.

„Чи ще ж то ви мало наслужились
Москві і Ляхови?
Чи ще ж то ви мало наточились
Братерськоі крови?

„Пора, діти, добра поглядіти
Для власноі хати,
Щоб газдою, не слугою
Перед світом стати!“

Розвивай ся ти високий дубе,
Весна красна буде!
Гей уставаймо, єднаймо ся,
Украйінські люде!

Єднаймо ся, братаймо ся
В товариство чесне,
Най братерством, щирими трудами
Вкрайіна воскресне!
17 марта 1883.