Зближаєсь час і з серцем бючим в груди
Я вирву ся, щоб бачити тебе,
Порвати пута фальші і облуди,
Що тисне нас і по душі скребе,
Пробить стіну, котрою людська злість
Нас, друже мій сердечний, розділила,
Не знаючи, що в наших серцях сила,
Котроі ржа упідленя те зйість.
Зближаєсь час і радісно тремтячи
В твоі обійми щирі кинусь я,
І скаже поцілуй міні горячий,
Що будь що будь, а ти по вік моя!
Моя і невідлучна! Бо слезами
І горем ти знітована зо мнов!
Нема стіни, перегород між нами!
Не знає стін, перегород любов!
Всі пута, що засліпленє й зла воля
На нас вложили, нам на біль — порвем!
Отруту, що нас нею щедро доля
Поіла — виллєм з серця і затрем
Усякий слід тих споминок важких,
Котрі мов черви серце підгризали,
Щоб навіть тіни темніі від них
На наше вольне щастє не лягали.
