Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/119

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Біг я далеко від смуткку і горя,..
Біг — і прибіг я до вільного моря,
„Море! о, море, море роскішне,
Втіш моє серце, серце невтішне“!
…Згуків утіхи шукаючи в шумі,
Камінь обняв я і слухав в задумі…
Море про власне могутно співало,
Море нічого мені не сказало.