Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/122

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Прийди, прийди… Нудьгую по тобі,
Нема кінця моїй журбі…
І так журба моя невтішна,
А ніч така ясна і ніжна,
 Як ти.

 Як ти!?
О, ні, бо ти ніжніша без кінця,
Ніж вся ласкава ніч оця,
І ніч ясна мене не втіше,
І ти ії в сто крат миліше —
 То-ж ти!

1906 р.