Ця сторінка вичитана
Глянь, мій милий, скільки вроди,
Скільки сонця навкруги!
Глянь, як сяють срібні води,
Як хвилюються луги!…
„Я сліпий… тебе ось… бачу“…
Ось, послухай: десь за гаєм
Соловей заплакав враз…
Побіжім, його спитаєм,
Чи любив він більше нас?!
„Я глухий… тебе ось… чую“…
1905 р.
