Ця сторінка вичитана
Хай щебечуть поцілунки,
Як пташки в весняний час…
Не лякайсь, моя кохана, —
Не почують нас.
Не дізнатись їм ніколи,
Чом зімою пишно так
Розцвітає мак рожевий
В тебе на щоках.
Хай дивуються і кажуть:
„Мов… дзвінки гудуть в степах…
Мабуть хтось з дороги збився
і блука в снігах“.
1905 р.
