Нудьга, журба і сум в роялі,
Ридають звуки жалібні,
Немов шукають когось в залі
Немов кричать: „нема її!“
… Ось чайка вибухла стрілою
І стала витись в вишині
І стала плакать над водою:
„Киги! киги! нема її“…
. . . . . . . . . . . . . . . .
Два Фавни вибігли з вузлісся…
Один другому щось сказав
І знову з сміхом подалися
І сміх їх лісом залунав.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
