Ця сторінка вичитана
Щось плаче ніби… чуєш?… хто се?
То, певно, жінка… так і є!
Що сталось з нею? як голосе,
Як бідна в груди себе бьє…
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Схопився вихор по дорозі
І полохливо втік у яр,
Заколихались трави, лози,
І нагло вдарив грім із хмар.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Гроза пройшла, і сліз безкрає
На листях, травах, на квітках,
Ласкаво, ясно сонце сяє
І відбивається в сльозах.
