Ця сторінка вичитана
Хтось ударив без жалю по серці моїм, —
І забилося серце в вогні золотім…
І посипались іскри ясні,
І в дзвінкі обернулись пісні.
Йшли літа… і самотність з літами росла,
І круг мене все більше темнішала мла…
І в знесиллі вмірали в тій млі
Ясно-злотнії искри мої.
Погасало з літами і серце сумне…
Та прийшла ти і вдарила в серце мене, —
І летіли знов іскри ясні,
І в дзвінкі обертались пісні.
1906 р.
