Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/14

Як вулкан, стоїш ти, згаслий,
Але чую я,
Що в душі твоїй прекрасній
Море ще огня.

Вірю я, що обороне
Сам себе мій край…
О, мій велетню — Самсоне,
Пута розривай!!

1906 р.