Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ІСКРА.


Вона-б ще жевріти могла,
Та більше жевріть не схотіла, —
Ураз всю міць свою взяла,
Всю ніч осяяла і — стліла…

Погасла іскронька мала,
Рожеве світло більш не льється…
І шкода сяйва і тепла,
І ніч темніщою здається…

Дарма! лишивсь від тебе слід…
Забьє бенкет колись горою,
І на йому згадає світ
Про ніч, осяяну тобою!


1904 р.