Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмень власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмілій, впивайся
І серед мрій і забуття
В роскошах закохайся.

Поглянь уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді
Летять до хмар тумани…
Тут льються пахощі густі,
Там гнуться верби пьяні.