І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі
Над нас — глухі й нечулі“…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Сміються, плачуть соловї
І бьють піснями в груди:
„Цілуй, цілуй, цілуй її:
Знов молодість не буде“.
