Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Хай вона легко на крилах несеться,
Поки життя не приборкало їх…
Поки ще з неба їй сонце смїється,
Поки в ній серце і чує і бьється,
Повне кохання і мрій золотих.

Хай її молодість квітне, співає, —
Молодість в віку, — що в року весна…
Хай же весною вона і минає,
Хай же, як сонце весняне, і сяє,
Хай, як весна, вона буде й рясна.

Хвилями линуть літа молодії, —
Іх їй ніколи назад не вертать…
Хай же живе вона в полону мрії,
Хай від життя вона важко хміліє,
Поки ще келихи повні стоять!

1903 р.