Ця сторінка вичитана
БЕЗСМЕРТНИКИ.
Вони давно вже втратили життя.
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою-же зосталась…
Але вони сміються, мов ві-сні,
І погляд мій приковують до себе,
Нагадують роскоші весняні
І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.
Ці квіти — спогади про світлі дні…
І хай відносин наших світ погасне,
А спогади все-ж будуть жить в мені,
Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…
1904 р.
