Ця сторінка вичитана
На гори високі, на срібло снігів!
На саму далеку вершину!
З якої, раніше крилатих орлів,
Вітаючи, ранок я стріну…
За хмари! де сонце блискуче жиє,
Не томлючись сяєво лити…
Де світу набрав-би я з серце своє
І сам уже зміг-би світити.
1905 р.
