Ця сторінка вичитана
Довго хмарами небо покрите було,
Довго землю встілали тумани,
А сьогодні — дивлюсь — і весна, і тепло,
І блакіть і повітря весняне.
Все радіє, живе і співа навкруги,
Ніби дихають луки і ниви,
І в струмки обертаються білі сніги,
І туркочуть, як голуби сиві.
Я стояв і дививсь, і здавалось мені,
Що кричать журавлі десь в блакіті,
Що несуть вони нам і любов, і пісні,
І тепло, і роскоші, і квіти.
Я дививсь і радів, що минула зіма,
Що весна наближається, літо…
Коли — глядь — уже сонця ясного нема.
Небо-ж хмарами сизими вкрито…
1904 р.
