Ця сторінка вичитана
На високій скелі ранньою добою
Кулею підбитий сокіл клекотав,
І могутний клекот розлітавсь луною
І орлів на волю по-під хмари звав.
І орли бурхливо з криками і шалем
Кидались в повітря, прагли боротьби,
А самотний сокіл з тугою і жалем
Умірав в знесиллі ранньої доби.
І тебе під хмари кличу я з кімнати
Битись і боротись за красу мети,
І на льот орлячий руку подала ти…
Годі! я не можу й хати перейти.
1905 р.
