Ця сторінка вичитана
Осінью віє… весь світ, мов тюрма…
Вколо гойдаються віти з журбою..
Більш ні привіту, ні ласки нема
В світі широкому, засланім млою.
В серці останні довьяли квітки,
Небо захмарено, осінью віє,
Пісні якоїсь десь тануть дзвінки,
Хилються заміри, гаснуть надії…
1905 р.
