Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Осінью віє… весь світ, мов тюрма…
Вколо гойдаються віти з журбою..
Більш ні привіту, ні ласки нема
В світі широкому, засланім млою.

В серці останні довьяли квітки,
Небо захмарено, осінью віє,
Пісні якоїсь десь тануть дзвінки,
Хилються заміри, гаснуть надії…


1905 р.